ПОПОРО́ТИ 1

ПОПОРО́ТИ 1, порю́, по́реш, перех. Док. до поро́ти 1. Попорола сорочку, бо не по-моєму пошита, по-своєму перешию (Сл. Гр.). ПОПОРО́ТИ2, порю́, по́реш, перех., розм. Док. до поро́ти 2 1. У плузі Волики розсердились, вертіли. Орать відлога не хотіли. Іван Волів таки запріг, їм боки попоров і виорав обліг (Бор., Тв., 1957, 187). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 220.